Газета МОЛОДІСТЬ

Київська міська організація Спілки Української Молоді поділяє біль й висловлює свої співчуття керівнику Комітету по боротьбі з корупцією (партнерської організації по Антикорупційному фронту України) Едуарду Вікторовичу Єфіменку у зв’язку зі смертю батька.

Від імені Київської міської організації
Спілки Української Молоді Володимир Мозговий

Злочинну імунізацію української молоді профінансував американський мільярдер – спонсор скорочення «зайвого населення»

Чи хочете ви добровільно зробити собі або своїм дітям щеплення недозволеною до застосування в Україні вакциною з вірусом, вирощеним в Індії на людському абортованому матеріалі, привезеному в нашу країну за гроші людини, що заповзялася скоротити населення Землі і витрачає мільярди на програми обмеження народжуваності в країнах третього світу?

Події, що відбулися останнім часом, такі, як припинення вакцинації, порушення кримінальної справи, усунення від посад ряду високопоставлених чиновників Мінохоронздоров’я, зустріч Президента з правоохоронцями, гучні заяви окремих політиків і політичних сил – все це дає підставу сподіватися, що винні в порушеннях, які поставили під загрозу здоров’я мільйонів українців, будуть виявлені і покарані.

Ось, наприклад, я тримаю в руках висновок про відповідність медичного імунобіологічного препарату показникам якості, видане Держслужбою лікарських засобів і продукції медичного призначення. За цей документ керівництво Мінохоронздоров’я хапається як за соломинку: ніяких інших дозвільних документів на препарат немає. Мотивація чиновників виглядає щонайменше дивною: наявність сертифікату якості на партію автоматів Калашникова не є підставою для їх застосування.

Так от, висновок № 584-08.9/В про те, що «Кака» відповідає показникам якості, було видано 18 квітня 2008 року. В той же час, дозвіл на ввезення восьми мільйонів доз вакцини №18МБ-181/19 з’явилося за два тижні до цього – 03.04.2008. Таким чином, було дано дозвіл на масове ввезення до України препарату, якість якого на той момент не була належним чином встановлена.

Цікаво, на підставі якого дозвільного документа ввозилася ця, зовсім не дослідна, партія? Якби я був слідчим, я б дав запит на митницю і отримав копії всіх документів, які стали підставою для оформлення вантажу. Але я всього лише публіцист; мені залишається тільки сподіватися, що прокуратура з’ясує всі обставини.

Але у мене, як у публіциста, до цих пір немає відповіді на найголовніше питання: а чи була об’єктивна необхідність в такій масовій вакцинації українців від кору і краснухи?

Формальним приводом для додаткової імунізації став сплеск захворюваності взимку 2005-06 рр. Тоді, після декількох щодо спокійних років, кором захворіло порядка 45 тисяч чоловік. У ті дні міністерство охорони здоров’я заспокоювало нас, заявляючи, що спалах носить природний характер і не може розглядатися як епідемія. Сьогодні з’ясовується, що ситуація з кором в Україні катастрофічна і таїть в собі небезпеку для нібито «стерильної» Європи.

Якщо звернутися до статистики ВООЗ, можна побачити, що даний аргумент не витримує жодної критики. Так, в Італії в 2002 році було зареєстровано 11 тисяч випадків захворювання кором, а в 2006-му – всього 439 хворих. У Франції, де в 2004 році були більше 4 тисяч хворих корі, в 2006 році відмічено всього 40 випадків. У Португалії, де трудиться велика кількість українських гастарбайтерів, в критичному для України 2006 року не було зафіксовано жодного випадку кору. Нарешті, в прикордонній Польщі, Угорщині, Словаччині в той рік фіксувалися одиничні випадки хвороби; у 2006 році в Румунії, в порівнянні з попереднім роком, захворюваність знизилася в півтора рази, в Туреччині – в двісті разів.

Виникає закономірне питання: на якій підставі міністр охорони здоров’я Василь Князевич оголошує нашу країну «джерелом інфекцій для Європи»? Невже в Європі виявлено масове розповсюдження штамів українського походження, невже доведена кореляція між статистикою захворювань в Україні й інших країнах?

Перша офіційна інформація про майбутню додаткову вакцинацію з’явилася 4 вересня 2007 року. На минулій того дня прес-конференції тодішній головний санітарний лікар України Сергій Бережний повідомив, що рішення про необхідність проведення додаткової імунізації ухвалене експертами ВООЗ.

В той же час деякі заяви учасників прес-конференції викликають серйозні сумніви. Так, було сказано, що подібні повторні імунізації були проведені у ряді країн, зокрема, на Кіпрі, у Франції, в Албанії, Азербайджані, Казахстані, Киргизії. Проте офіційна статистика ВООЗ слабо стикується з цими заявами. Так, якщо в 1997 році на Кіпрі було вакциновано 90% жителів, то в 2006 – 87%. Це означає, що якщо в цій країні і проходила повторна вакцинація, то вона була зовсім не поголовною і не такою масовою, як українська.

Взагалі, по даним ВООЗ, в Україні щепленнями від кору охоплене 98% населення. Іншими словами, неприщепленими залишаються лише 2% українців. Для порівняння: у Франції відсоток невакцинованих в шість разів, у Великобританії – в сім разів, в Австрії – вдесятеро більше, ніж у нас. За великим рахунком, імунітету проти кору немає тільки у невеликого відсотка українців, для яких така особливість закладена генетично, або у тих, хто має стійкі протипоказання проти щеплень за станом здоров’я.

Гаразд, припустимо, Україна дійсно є головним європейським розсадником кору. Припустимо, що тільки масова додаткова вакцинація здатна переламати ситуацію. У такому разі, для досягнення заявленої мети логічно було застосовувати моновакцину проти кору. Натомість хтось ухвалив рішення використовувати комбіновану вакцину від кору і краснухи. Це відразу розширило список протипоказань: наприклад, не будуть щеплені вагітні жінки, для яких протипоказаний саме краснушний компонент.

Далі, в українській і світовій практиці в підлітковому віці проти краснухи щепляться тільки дівчатка. Хлопчикам водять вакцину проти свинки (паротиту) – найнебезпечнішого і вельми поширеного в Україні захворювання. Серед його ускладнень - панкреатит, діабет, чоловіче безпліддя. Проблема паротиту вельми серйозна – але експертів ВООЗ вона чомусь не турбує.

Хто ухвалив рішення про використання вакцини КК, а не моновакцини або традиційною тривакцини КПК (кір, паротит, краснуха)? Чому хлопців і чоловіків вакцинують від краснухи, ігноруючи проблему не менш поширеного і набагато небезпечнішого паротиту?

На жаль, мотивація Мінохоронздоров’я виглядає сміхотворною, і розумної відповіді на ці питання я не знаходжу.

Одним з доводів моїх опонентів є нібито недостатній рівень імунітету, що набувається після «класичних» щеплень. Мовляв, з часом з’явилися нові штами вірусу, тож імунізація новим препаратом, який містить «свіжіші» зразки, дозволить знизити захворюваність.

На жаль, це не так. Ніяких нових штамів в індійській вакцині немає.

Планові щеплення дітей в Україні проводяться, зокрема, бельгійським препаратом «Пріорікс». Він містить віруси штаму Wistar RA 27/3. За даними виробника, у вакцині КК міститься такий же штам RA 27/3, виведений з людського матеріалу ще в 1969 році винахідником вакцини від краснухи, американським дослідником Стенлі Плоткіним. В якості протикорового компоненту в індійській вакцині міститься штам Edmonston-Zagreb, також отриманий ще в 60-і роки. Його відмінність від інших похідних штаму Edmonston в тому, що для його виробництва також застосовується людський матеріал.

Я не стану акцентуватися на тому факті, що як сировина для обох компонентів індійської вакцини використовуються людські зародки, що абортували. Річ навіть не в тому, що в ДНК культури людських клітин можна випадково або умисне упровадити будь-який інший вірус, виявити який згодом буде практично неможливо. Дивує інше: ВООЗ, яка завжди прагне дотримуватися принципів лікарської етики, рекомендувала для України саме препарат, що виготовляється на абортованому матеріалі, а не якийсь «етичніший» аналог.

Таким чином, розумного логічного пояснення, з якою метою проводилася масова позапланова вакцинація жителів України проти кору препаратом КК індійського виробництва, я знайти не можу. Єдиний вивід: це рішення було викликане зовсім іншими, що широко не афішуються, причинами.

Наступне, суто публіцистичне, питання: а хто фінансує додаткову імунізацію громадян України?

На згаданій вище прес-конференції 4 вересня 2007 року як спонсор заходу було названо Міжнародну фінансову установу по імунізації (IFFIm) – міжурядову установу, яка фінансує проведення щеплень дітям з бідних країн світу. Проте в Україні передбачається вакцинація переважно дорослих, і використання засобів IFFIm з’явилося б нецільовим витрачанням спонсорських грошей. Недивно, що на офіційному сайті IFFIm немає ні слова про участь організації в нинішній українській кампанії.

Хто ж заплатив за «Каку» для українців? Судячи з усього, це був приватний американський фонд United Nations Foundation. Принаймні, логотип цього фонду красується на офіційному сайті вакцинаційної кампанії і на всіх її офіційних буклетах. Цей фонд підтримує програму Measles Initiative, яка пропонує масові щеплення як панацею від захворювання кором. В рамках цієї програми, до кінця 2005 року було вакциновано 217 мільйонів дітей в 44 країнах Азії і Африки, до яких чомусь відноситься і Україна (?!!!). Згідно з оприлюдненими планами, в нашій країні було намічено провести десять мільйонів щеплень в березні-квітені 2007 року. Видно, що нинішня програма додаткової вакцинації, яка просувається в Україні, є не ситуативним рішенням Мінохоронздоров’я, ВООЗ і ЮНІСЕФ, а плановим заходом приватного фонду «United Nations Foundation».

69-річний Тед Тернер, батько п’ятьох дітей, власник телекомпанії CNN і засновник фонду «United Nations Foundation», широко прославився своєю боротьбою за повсюдний дозвіл абортів і обмеження народжуваності. Недавно в черговому інтерв’ю він виклав своє бачення майбутнього людства. На думку Тернера, на земній кулі розвелося дуже багато зайвих людей, які споживають дуже багато ресурсів, «коптять небо», що й призводить до глобального потеплішання. Він закликав людство в найближчі сто років дотримуватися принципу «одна сім’я – одна дитина», щоб допомогти обмежити населення Землі і вирішити тим самим проблему.

Ексцентричний мільярдер не шкодує грошей на просування своїх ідей: свого часу він пожертвував мільярд доларів на фінансування ООНівських проектів. Гроші надходили через «United Nations Foundation». ЮНІСЕФ гаряче вітав це «надзвичайно щедре і соціально-значуще рішення», прийняте якраз в той момент, коли ООН переживала серйозні фінансові труднощі. Левова частка засобів цього гранту спрямована на реалізацію програм, так або інакше пов’язаних з обмеженням чисельності населення в країнах третього світу. Саме це стало причиною конфлікту і припинення співпраці ЮНІСЕФ з католицькою церквою. На думку Ватикану, ця міжнародна організація перетворилася на інструмент реалізації нелюдяних ідей Тернера про обмеження чисельності населення за допомогою абортів, контрацепції та стерилізації.

А зараз скажіть: чи хочете ви добровільно зробити собі або своїм дітям щеплення недозволеною до застосування в Україні вакцини з вірусом, вирощеним в Індії на людському матеріалі, привезеному в нашу країну за гроші людини, що поставила своєю за мету скоротити населення Землі і витрачає мільярди на програми обмеження народжуваності в країнах третього світу?

На закінчення можна пригадати про міжнародний скандал в середині дев’яностих в Мексиці, Нікарагуа і на Філіппінах. У цих країнах під егідою ВООЗ також проводилися масові позапланові щеплення – цього разу проти правця (рос. столбняка). Ця акція також супроводжувалася вельми дивними обставинами. Так, щеплювали виключно жінок (неначе чоловіки не схильні до ризику правця), причому у віці від 15 до 45 років (неначе дітям ця хвороба не загрожує). Були й інші «дивності»: так, порушуючи філіппінське законодавство, застосовані в ході масових щеплень препарати не ліцензували у відповідному державному відомстві. Притиснуті до стінки чиновники заявили, що «вакцини прибули від поважаних виробників», і що вони сертифіковані ВООЗ (знайома історія, чи не так?)

Як з’ясували незалежні від ВООЗ дослідники, надіслана вакцина містила людський гормон гонадотропін, який зазвичай виробляється плацентою і ініціює перебудову гормонального фону в період вагітності. На їх думку, при одночасному введенні гонадотропіна з вакциною організм починає виробляти антитіла не тільки проти збудника правця, але і проти даного гормону, результатом чого є безпліддя.

Природно, представники ВООЗ всіляко заперечували можливість попадання гонадотропіна у вакцину. Коли ж їм були пред’явлені результати лабораторних досліджень, було заявлено, що кількість гормону, що випадково потрапив в препарат, дуже мала, щоб викликати негативні наслідки. Ця заява також була спростована дослідним шляхом, але, у будь-якому випадку, ніякі офіційні претензії на міждержавному рівні не пред’являлися.

Проте є статистика, яка свідчить, що приріст населення Мексики останніми роками скоротився до 1,4% в порівнянні з 2,4% в період 1970-1990 рр. останніми роками. У Нікарагуа народжуваність знизилася з 2,7 до 1,8%. Це при тому, що в сусідніх країнах (Сальвадорі та Гватемалі) рівень народжуваності за ці роки практично не змінився, а в Белізі – істотно зріс.

Чи вплинули «добродійні» ВООЗівські щеплення на зниження народжуваності в Мексиці і Нікарагуа? Про це сьогодні ми можемо тільки здогадуватися.

Він НО:

Реакція одного читача цієї статті щодо українського МОЗ і влади в цілому, яка дозволила вакцинацію: «Я абсолютно переконаний, що ці суки нас продали!»

Сергій Дібров

http://www.ukrnationalism.org.ua/publications/?n=1344

Президент України Віктор Ющенко взяв участь у церемонії покладання квітів до Меморіального кургану «Героям Чорнобиля». Заходи відбулися у Києві на 22-і роковини Чорнобильської катастрофи.

У заході взяли участь Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, Секретар РНБОУ Раїса Богатирьова, Глава Секретаріату Президента України Віктор Балога, Голова Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко, Голова Київської ОДА Віра Ульянченко, міністр оборони Юрій Єхануров, громадські та політичні діячі, ліквідатори аварії на ЧАЕС, родичі загиблих.

Після цього Президент встановив свічку в пам’ять про загиблих у Храмі Входу Господнього в Єрусалим (Чорнобильська церква).

*********

Президент України Віктор Ющенко разом із Головою Правління Комітету по боротьбі з корупцією Едуардом Єфіменком та Головою Київської обласної державної адміністрації Вірою Ульянченко був присутній на відкритті пускового комплексу першої черги Комплексу «Вектор» (з переробки радіоактивних відходів).

Також Віктор Ющенко та Едуард Єфіменко й Віра Ульянченко мали можливість спостерігати за вивантаженням останньої паливної збірки з реактора третього блоку ЧАЕС.

 Прес-секретар Голови Правління

Комітету по боротьбі з корупцією Володимир Мозговий

Виступаючи з позицій представника активної громадськості, яка прагне бути почутою владою, хотілось би зазначити, що нині державні органи, які утримуються платниками податків, є недостатньо ефективними. Мало того, що вони не завжди виконують належним чином свої функції, нерідко вони намагаються діяти всупереч інтересам людей, і однією з причин такої ситуації є тотальне ураження корупцією.

Можна навести приклади з місць, де влада встановлює невиправдано завищені тарифи на житлово-комунальні послуги, утаємничує прийняття рішень з відведення земельних ділянок для будівництва, ігноруючи при цьому екологічні норми та думку громади. Теоретично, грошей, отриманих внаслідок проведення кількох відкритих земельних аукціонів з продажу ласих шматочків землі, цілком вистачило б на фінансування будівництва соціального житла і вивезення сміття, у якому громада вже задихається. Але “відкоти” з багатьма нулями розкладаються по кишенях за передачу під забудову територій сквериків та дитмайданчиків. При цьому будівельні компанії закладають у вартість житла кошти, витрачені на хабарі. Значною мірою цим і пояснюється захмарна ціна на нерухомість.

На нашу думку, така ситуація не в останню чергу спричинена високопосадовою корупцією та корупцією у правоохоронних органах. Для підтвердження цієї тези достатньо поцікавитись, хто ж із високопосадовців або представників правоохоронних органів, чи, наприклад, суддя був притягнутий за останні рік-два до кримінальної відповідальності? Навіть якщо і були такі випадки, то помітного суспільного резонансу вони не отримали. В основному до тенет правосуддя потрапляє лише “дрібна рибка” - голови і секретарі сільрад, депутати місцевого рівня, державні службовці найнижчих рангів. І ще більш незначна статистика засудження до реальних строків позбавлення волі та конфіскації майна, набутого внаслідок корупційної діяльності.

Що має внаслідок поширення корупції Україна? Загострюється проблема розшарування суспільства на дуже багатих і дуже бідних. Бідність є наслідком і одночасно причиною корупції. З держави вимиваються кошти, які вкрай потрібні на розвиток, на внутрішні інвестиції, на соціальні програми. Як один із наслідків - в очах світу Україна має сумнівну репутацію корумпованої держави, яка не може розраховувати на серйозні інвестиції.

Що ж потрібно зробити для оздоровлення ситуації? Насамперед прийняти дієве законодавство. При цьому не потрібно винаходити якийсь власний “український велосипед”, достатньо виконати міжнародні зобов’язання, що містяться у конвенціях ООН, Ради Європи, групи ГРЕКО, Стамбульського плану дій. Загальновідомими недоліками вітчизняного законодавства у сфері боротьби з корупцією є занадто м’які санкції, здебільшого штрафи за вчинення корупційних проступків; відсутність покарання за кумівство (непотизм), відсутність заборони зайняття посад на державній службі особам, що вчинили корупційні діяння; відсутність норм щодо матеріального відшкодування державі та постраждалим збитків, спричинених корупцією, конфіскації майна, придбаного за рахунок корупції, тощо. Стосовно цих аспектів мали місце політичні домовленості (стаття 11 Універсалу національної єдності). Ще на початку 2006 року Президент вніс до Верховної Ради пакет антикорупційних законів, прийняв низку указів, зокрема затвердив Концепцію по боротьбі з корупцією. Але належних кроків у цьому напрямку з боку парламенту не було зроблено. За великим рахунком, саме політична корупція і стала однією із причин політичної кризи.

Слід зазначити, Президент України виявив розуміння цих причин і 31 серпня того року оприлюднив десять антикорупційних ініціатив, демонструючи політичну волю до подолання цього ганебного явища. Тепер владі конче потрібно здійснити рішучі кроки задля втілення у життя цих ініціатив. Слід посилити урядовий План заходів щодо реалізації Концепції протидії корупції в Україні “На шляху до доброчесності” до 2010 року й створити, нарешті, спеціальний антикорупційний орган, відповідальний за стан подолання корупції. Як відомо, робота над відповідним законопроектом здійснюється, але існує ризик, що цей документ може стати черговою декларацією і свідченням безсилля влади.

Для того щоб цього не сталося, необхідно залучити до протидії корупції такий важіль, як потенціал громадських організацій і рухів, створених для відстоювання прав людини, боротьби з корупцією і злочинністю. Цей потенціал може бути залучений у формі громадського контролю за прозорістю прийняття тих чи інших державних рішень, за які зрештою платитимуть із своїх кишень платники податків, за кадровою політикою, чистотою рядів правоохоронців і суддів. Але, на жаль, сьогодні неурядові організації позбавлені ефективних можливостей впливати на стан боротьби з корупцією і ситуація порівняно з 2005 “постреволюційним” роком суттєво погіршилась. Ця негативна тенденція виявилась у ліквідації або формалізації роботи громадських колегій (рад) у органах влади, правоохоронних органах; є дефіцит інформування громадськості про питання, що розглядаються на засіданнях центральних органів влади, відповідно, це також відбувається і на місцевому рівні. Наприклад, на засідання органів місцевого самоврядування не допускається преса, коли розглядаються чутливі питання щодо розподілу земельних ділянок.

Проте необхідність посилення участі громадських організацій у протидії корупції випливає з рекомендацій впливових міжнародних організацій. Так, згідно з міжнародними рекомендаціями Стамбульського плану дій Україна повинна зміцнити співробітництво з громадянським суспільством у сфері боротьби з явищами корупції, включаючи зміцнення зв’язків з університетськими програмами, різноманітними неурядовими організаціями і діловими колами у питаннях боротьби з корупцією; посилити моніторинг у громадянському суспільстві і розширення можливостей для навчання і проведення досліджень у цій області; забезпечити виконання у повному обсязі Закону “Про інформацію” - розглянути можливість створення незалежної служби інформаційного уповноваженого; прийняти такі зміни до Закону “Про громадські організації”, які б давали змогу здійснювати вплив на рішення уряду; розширити вплив ЗМІ (журналістські розслідування), не допускати надуманого притягнення журналістів до відповідальності.

Активізація співпраці органів державної влади із громадськістю випливає з Порогової угоди Корпорації “Виклик тисячоліття”, основною метою якої є зміцнення функцій громадянського суспільства з відстеження та викриття корупції у державних структурах, реформа судівництва, вдосконалення застосування етичних стандартів тощо. За висновками Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва і розвитку “проблема полягає у відсутності сильної позаурядової організації, яка б займалась проблемами боротьби з корупцією, могла б зосередити навколо себе зусилля інших громадських об’єднань і служила б впливовим партнером органів державної влади”.

Зважаючи на означений стан поширення корупції в Україні та боротьби з цим явищем, ряд громадських організацій вирішили створити Антикорупційний фронт України, який би взяв на себе завдання об’єднати зусилля неурядових організацій, відповідальних та активних громадян у боротьбі за чисте, вільне від криміналу і бідності майбутнє України. 27 лютого 2007 року Меморандум про створення Антикорупційного фронту підписали керівники Комітету по боротьбі з корупцією, Комітету протидії корупції та організованій злочинності, Антикорупційного комітету, Київської міської організації спілки української молоді. Кожна з цих організацій намагається внести свій вклад у загальну справу щодо подолання корупції в Україні. Зокрема Комітет по боротьбі з корупцією має розгалужену регіональну структуру, володіє тривалим досвідом надання допомоги підприємцям, що постраждали від корупції, представники цієї організації присутні у низці громадських рад, що діють при державних органах. ГО “Комітет протидії корупції та організованій злочинності” підтримує функціонування найрозвиненішого в Україні антикорупційного веб-порталу (http://www.kpk.org.ua/), а також надає юридичну допомогу громадянам, що постраждали від корупції.

ГО “Антикорупційний комітет” досліджує різні аспекти корупції, зокрема особливості політичного фінансування в Україні за результатами проекту “Громадський моніторинг фінансування виборів до Верховної Ради України 2006 р.”. Наразі представники цієї організації займаються проблематикою подолання корупції у сфері вищої освіти, секторі оборони, державних закупівель, системі судових та правоохоронних органів. Також вони тісно співпрацюють з органами державної влади стосовно питань реформування антикорупційного законодавства в Україні та посилення участі громадських організацій у виробленні та реалізації антикорупційної політики. Варто зазначити, що ГО “Антикорупційний комітет” у лютому 2007 р. отримав статус Національної контактної групи Transparency Іnternatіonal -міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією, а тому зараз активно працює над впровадженням міжнародних методологічних підходів у практику антикорупційної діяльності в Україні.

Що стосується Київської міської організації спілки української молоді, то ми володіємо значним досвідом організації інформаційно-просвітницьких кампаній, масових заходів тощо, а також проводимо значну патріотично-виховну роботу з молоддю, що є необхідним для ширшого залучення молоді до заходів з викорінення корупції та формування нетерпимого ставлення до корупційних проявів. Наші гасла: “Антикорупційний фронт підтримує не окремих політиків, а конкретні справи цих політиків”, “Антикорупційний фронт об’єднує здорові сили суспільства”, “Ми боремось за право мати гідність, не плазувати перед чиновниками і людьми в погонах”, “Ми платимо податки і маємо право запитувати, як вони використовуються, впливати на те, щоб ці кошти використовувалися прозоро і ефективно, за призначенням”.

Серед завдань Антикорупційного фронту України - громадський контроль за органами влади, насамперед з метою прийняття ними прозорих рішень. Вплив на кадрову політику. Особи, що скомпрометували себе корупційними вчинками, мають статки, що перевищують їхні офіційні доходи, чи пов’язані з криміналом, не повинні займати керівні посади, особливо у правоохоронних органах. Захист прав людини, малого і середнього бізнесу від чиновницького, суддівського та міліцейського свавілля. Формування громадської думки і середовища, нетерпимого до корупції.

Для здійснення цих функцій Антикорупційний фронт України в особі згаданих громадських організацій має намір звернутися з пропозицією до уряду щодо залучення нас до реалізації та моніторингу виконання зазначеного вище урядового Плану заходів (на офіційній основі). Також ми плануємо взяти участь у реалізації міжнародних проектів, проводити акції, спрямовані на прийняття Президентом, урядом і парламентом рішень, що сприяють подоланню корупції, пропагандистських і роз’яснювальних заходів, протестних акцій, та активізувати співробітництво з правоохоронними органами. Останнє передбачає створення громадських колегій і кооптування членів Антикорупційного фронту у ці колегії, а також налагодження співробітництва із підрозділами внутрішньої безпеки правоохоронних органів для інформаційного співробітництва. Адже до нас надходить цінна інформація про зловживання і корупційні схеми з багатьох регіонів України. На цю тему ми вже мали зустрічі у Генеральній прокуратурі, Міністерстві внутрішніх справ, СБУ, Секретаріаті Президента України і знайшли підтримку у керівництва цих органів.

Важливою ланкою роботи є налагодження зв’язків з засобами масової інформації. Адже разом із ЗМІ ми зможемо сформувати громадську думку з метою осуду корупціонерів і фактів корупції, доведення до логічної і юридичної розв’язки факти порушення прав людини, зловживань з боку правоохоронців і чиновництва, звільнити державні органи від осіб, що скомпрометували себе зловживаннями. Крім того, Антикорупційний фронт є відкритим до співпраці з іншими громадськими організаціями, які серед своїх завдань вбачають необхідність подолання корупції у всіх сферах суспільного життя. З метою запобігання будь-яким спекуляціям, Антикорупційний фронт декларує свою незалежність від будь-яких політичних впливів і заявляє про підтримку будь-яких ініціатив і конкретних справ Президента, уряду і Верховної Ради, спрямованих на подолання корупції і оздоровлення ситуації в Україні.

На даному етапі коаліція Антикорупційного фронту України сприяє створенню громадських рад. Недавно, за ініціативою фронту, була створена Громадська рада при Департаменті Державтоінспекції МВС України. Укомплектована оперативна база для учасників коаліції Антикорупційного фронту України. Щодо інформації про конкретну діяльність, то відповідно до взятих на себе зобов’язань згідно з меморандумом ми дотримуємось конфіденційності з усіх питань.

Володимир Мозговий,
голова Київської міської організації
Cпілки Української Молоді,
член Громадської Ради по боротьбі
з корупцією при РНБО України

 Газета центральних органів виконавчої влади України “УРЯДОВИЙ КУР’ЄР”,
08.02.2008 р., №25 (3685). http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=110820542&cat_id=32395

Координати Штабу Антикорупційного фронту України:

01004, м. Київ, вул. Антоновича, 7-в, к. 12;

тел. (044) 289-77-48, тел./факс (044) 239-23-62. http://www.sum.org.ua/afu.htm

КООРДИНАТИ УЧАСНИКІВ КОАЛІЦІЇ
АНТИКОРУПЦІЙНОГО ФРОНТУ УКРАЇНИ:

ВГО „Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах”
01004, м. Київ, вул. Антоновича, 7-в, оф. 12.
Тел. (044) 289-77-48, тел./факс (044) 239-23-62
E-mail: k@komitet-k.org.ua
Internet: http://www.komitet-k.org.ua/

Київська міська організація Спілки Української Молоді
02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 160, 2 поверх.
Тел.: (044) 247-91-33. Факс: (044) 562-000-3.
E-mail(s): kmosum@gmail.com
kmosum@ua.fm
Internet: http://www.sum.org.ua/

ГО “Комітет протидії корупції та організованій злочинності”
01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35-б, оф. 4.
Тел. (044) 599-58-77, тел./факс: (044) 286-55-40
E-mail: corruption.ua@gmail.com
Internet: http://www.kpk.org.ua/

ГО “Антикорупційний комітет”, Transparency International
(Національна контактна група Трансперенсі Інтернешнл в Україні)
03150, м. Київ, вул. Предславинська, 29, оф. 1.
Тел.: (044) 528-57-03, (067) 4465366, (067) 4465434. Факс: (044) 461-90-22.
E-mail(s): shalimova_anna@ukr.net
olga_mashtaler@ukr.net
Internet: http://www.transparency.org/

26 квітня минає 22 роки аварії на Чорнобильській АЕС – техногенної катастрофи планетарного масштабу. Хоча, напевно, на планеті про це пам’ятає тільки одна держава – Україна. Ця подія сумом відбилася на долях багатьох українських родин, залишила незагоєні рани не тільки на землі, а й у душах людей. 

Я, народився у Києві. Мій батько, ліквідатор аварії на ЧАЕС, – родом із Сумської області. Мій покійний дядько (Царство йому Небесне) родом із Київської області також ліквідатор аварії на ЧАЕС. Мені було п’ять років коли стався вибух на ЧАЕС, і я зазнав радіоактивного опромінення щитовидної залози. З того часу пройшло 22 роки. Зараз займаюся журналістикою й громадською діяльністю –працюю прес-секретарем у Всеукраїнські громадські організації “Комітет по боротьбі з корупцією”.

Позаминулого тижня, я (як журналіст, представник громадськості) разом із Заступником Генерального прокурора України Тетяною Корняковою, новопризначеним прокурором Київської області генерал-лейтенантом Олександром Гардецьким, Головою Правління ВГО “Комітет по боротьбі з корупцією” Едуардом Єфіменком (теж ліквідатор аварії на ЧАЕС) та загоном слідчих-прокурорів із Генеральної та обласної прокуратури здійснили поїздку до Чорнобильської зони. Прокурори очолили збірну із різних міністерств і відомств – групу інспекційної перевірки Зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, так званої “Чорнобильської зони”.

Ранком виїхали з Києва (від будинку Генпрокуратури, що на вулиці Різницькій), а вже  через кілька годин були  у Чорнобилі, біля будівлі Адміністрації зони відчуження.

Тетяна Корнякова, Олександр Гардецький, Едуард Єфіменко та я зайшли у кабінет до недавно  призначеного керівника Зони Андрія Сельського (начальника департаменту МНС). Також, до кабінету зайшли місцевий прокурор та представниця Міністерства охорони здоров’я. Новий начальник Зони прозвітував про плачевний стан справ у Зоні відчуження. Заступник Генерального прокурора Корнякова додала, що насправді ситуація ще гірша, ніж можна уявити й припустила, що є несанкціонований вивіз за межі зони небезпечного радіоактивного лісу та металу, нашпигованих радіонуклідами риби, м’яса та грибів.

У керівника Чорнобильської зони Сельського аж пересохло в горлі. Я, навіть обомлів, це ж з такого ж радіоактивного лісу ймовірно, що роблять меблі чи навіть  небезпечні ліжечка для немовлят; радіоактивне м’ясо та рибу реалізовують у супермаркетах та на базарах (навіть включно з Бессарабкою); продають радіоактивні гриби (навіть і в Івано-Франківську); метал використовують у будівництві. Не можна  навіть збагнути – це ж якою “людиною” треба бути, щоб свідомо (бо усі знають, що воно там радіоактивне) вивозить та продавать в Україні (може навіть й не тільки в Україні) той ліс чи харчі? Від цього ж можуть постраждати не тільки ми, а й наші – діти, племінники, онуки, брати, сестри, батьки й не тільки наші, але ж і їх (!) також. Бо від цього немає страховки. Я, прогнав ці жахливі, але цілком реальні думки й слухав далі. Корнякова сказала, що зараз підемо на спільну нараду й там усім буде непереливки та поцікавилась у місцевого прокурора чи уже надала міліція усі протоколи й відмовні матеріали та розпорядилася, щоб міліція негайно публічно прозвітувала – скільки цих “людей” спіймали та скільки карних справ порушили. У прокурора Київської області Гардецького виникли підозри, що міліція може працювати у зв’язці з тими нелюдами, котрі, просто кажучи, вивозять із Чорнобильської зони радіацію.

Тетяна Корнякова запитала у Андрія Сельского: “Хто очолює “Чорнобильліс?”. Сельский сказав, що державне спеціалізоване виробниче комплексне лісове підприємство “Чорнобильліс” очолює Калетник М. М., але його трудова угода закінчується уже 26 квітня. Корнякова здивувалась, бо перепиняла у 1997 році аж на Закарпатті завезений з Чорнобильської зони радіоактивний ліс, й тоді також начальником Чорнобильлісу був Калетник. Я, задумався, як же це так може бути, щоб після цього стільки років ця посада ще й передається по “спадщині” (від батька до сина, від сина до батька) у сім’ї Калетників? На щастя, новий керівник Зони Сельский дав зрозуміти, що не збирається продовжувати цей сімейний підряд, але зауважив про можливі репресії з боку племінника цього Калетника, бо його племінник є “народним” депутатом від Комуністичної партії та Головою Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією.

Утім, Заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнякова зазначила, що ніякі зв’язки з Верховною радою Генпрокуратуру не зупинять. Додавши, що проти зла потрібно боротися до останнього. Щоб прояснити відповідь на питання – “Чому лісу немає, а пеньки стоять – куди подівся радіоактивний ліс?” прокурор Київської області Олександр Гардецький поставив задачу: провести спільно з Київським обл. лісгоспом інвентаризацію в ДСВКЛП “Чорнобильліс”. Корнякова додала, що Генпрокуратура запросила на нараду бригаду з держлісгоспу України. Вони ж мали із собою узяти представників обллісгоспу. Тетяна Корнякова поскаржилась, що три роки боролась з корумпованим Головним санітарним лікарем Зони: “я, три роки добивалась, щоб його звільнили, а його тільки звільнять, одразу ж поновлюють”. На що представник Міністерства охорони здоров’я відповіла, що тільки нарешті, лікаря Зони поміняли.

Олександр Гардецький зазначив, що усі злочинці повинні ловитися, а подібні факти фіксуватися та припустив, що браконьєри працюють “на підряді” з місцевою міліцією. На його думку, все нормалізується коли СБУ й ГУБОЗ спільно з прокуратурою заарештують 2-3 корумповані особи з місцевої міліції. Корнякова зазначила, що сподівається на таку плідну роботу Гардецького у цьому напрямку, тим більше, що є рішуча підтримка з боку Голови Адміністрації Зони.

Голова Правління Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко для прояснення ситуації й об’єктивності запропонував зробити Громадський патруль, цю ініціативу в один голос підтримали й Гардецький й Корнякова та додали, що це б дійсно допомогло покращити ситуацію.

Далі, Заступник Генпрокурора дала команду готувати автобус для інспекційного об’їзду території Чорнобильської зони та закликала йти усім на нараду розбиратися.

Ми, йшли неначе на бій з темними силами – такий у нас був психологічний запал та обурення. У залі було трохи більше сотні осіб. Корнякова представила присутнім групу з Генпрокуратури та прокуратури області, а також запропонувала усім представникам з інших перевіряючих міністерств та відомств – представитись. Представлялися з: Мінприроди, Мінохорони здоров’я, Держлісгоспу, Держагзему, Мінекономіки. Тетяна Корнякова висловила думку, що сучасна ситуація потребує поновлення відділу радіаційної безпеки у Міністерстві охорони здоров’я. Також, звернулася до керівників держпідприємств Зони щоб скористалися ситуацією присутності представників багатьох міністерств для вирішення нагальних питань.

Прокурор Київщини Гардецький підтримав ініціативу Заступника Генпрокурора й жорстко пропісочив начальника міліції,  давши йому доручення передати такий рішучий “месидж” своїм підлеглим. Крім, того було, звичайно, що багато гострих питань й до держпідприємств “Чорнобильліс” та “Чорнобильводексплуатація”.

Пані Корнякова запитала у Профспілки Зони, які проблеми та чим можна допомогти, на що отримала відповідь від профспілки – підвищити людям зарплату. Й тут я згадав, як світова спільнота обіцяла (й продовжує обіцяти) профінансувати витрати на Чорнобиль, але далі обіцянок справа не рухається. Хіба так можна, планета у нас же одна. А не достаток фінансування Зони суттєво відбивається не тільки на зарплатах працівників “камікадзе”, а й на нас – населенні, бо уже катастрофічно широким кроком по країні “повзуть” онкологічні захворювання. Оскільки Україна в центрі Європи, то й Європа далеко не “втече”. “Саркофагу” уже 22 роки, час іде, навіть при чіткому фінансуванні світовою спільнотою проекту “Укриття-2″ (новий “саркофаг” над тим самим четвертим енергоблоком ЧАЕС) його будівництво буде завершено тільки через 5 років. От скільки ще витримає “саркофаг” й цікаво чи доживемо (з огляду на швидке розповсюдження захворювання на рак) ми до того часу коли об’єкт “Укриття-2” буде, нарешті, побудований? – Питання риторичне.

Усе, то серйозно та цікаво, але жодного міністра чи, принаймні, заступника міністра я там не побачив. Були тільки виконавці – клєрки. Хоча у Міністра надзвичайних ситуацій – 6 заступників, у Міністра охорони навколишнього природного середовища – 9 заступників, у Міністра охорони здоров’я – 7 заступників, у Голови Державного комітету лісового господарства – 5 заступників, у Голови Державного агентства земельних ресурсів – 8 заступників, у Міністра економіки – 8 заступників. Напевно, це є таке “серйозне” ставлення міністрів до проблем, які за оцінками екологів будуть ще більше 20 тисяч років залишатися проблемами, для нашої землі й населення. Невже їм важко було подумати головою? Невже вони не переживають за своїх рідних? Невже їм усе одно? Жаль, що така безпечність може дорого нам коштувати. А щодо керівників держпідприємств Зони відносно діяльності, котрих у прокурорів викликало найбільше претензій й питань, то вони поховали голови в пісок, як страуси – хто на лікарняному, а хто у відпустку. Найбільше на горіхи дісталось міліції – прокурори були сильно незадоволені її роботою, бо результати їх діяльності майже відсутні.

Після такої жвавої наради, як кажуть, із “розбором польотів”, ми, сіли у автобус й поїхали по Чорнобильські зоні: проїжджали різні радіаційні могильники (біля них були попередження – проїжджати на максимальній швидкості) та різні об’єкти. Едуард Єфіменко звернув увагу, що не один колодязь не затампонований. Подивились великий комплекс для захоронення радіаційних відходів “Вектор”. Там добудовуються два сховища. Одне, сховище розраховано на 50 років (наші будували), а друге розраховано на 100 років (будували іноземці). Втомлені, повернулись до Чорнобилю, в Адміністрацію Зони відчуження. 

Оскільки, я, й Голова Правління ВГО “Комітету по боротьбі з корупцією” свою дозу радіації отримали, ще 22 роки назад, нас Заступник Генерального прокурора України пані Тетяна Корнякова пожаліла й, попрощавшись, дала змогу поїхати додому. А сама з прокурорами залишилась ще на кілька днів для проведення серйозної перевірки. Не знаю, чи подумали вони, як сильно ризикують, бо там навіть робочі працюють вахтовим методом. Хоча, й ліквідаторам аварії на ЧАЕС також особливо не було часу коли задумуватися.

Після поїздки лишилось відчуття, що прокуратура дійсно, переймається проблемами Зони. Досвідчена Тетяна Корнякова, енергійний Гардецький змушені піднімати цілий оберемок проблем, які повинні були належно вирішувати усі причетні міністерства і відомства. Сумно, що саме прокуратура змушена виступати  натхненником процесу наведення ладу у Зоні, як остання інстанція порядку й справедливості.

До Києва, ми, повернулись пізно увечері. Не знаю, як Едуард Єфіменко, а я, струсивши з одежі й змивши з себе та взуття радіоактивний пил, одразу напився червоного вина (ну, щоб вивести радіонукліди).

P.S. Вже на час виходу статті, нашим Комітетом був сформований Громадський патруль (чотири екіпажі на джипах), його очолив Ігор Кобзар.

Володимир МОЗГОВИЙ,
Прес-секретар Голови Правління
ВГО “Комітет по боротьбі з корупцією”

Джерело “ХайВей” (там фото): http://www.h.ua/story/96360/